27 февраля, 2020 
Аdmin
Знову втрата. Мати втратила єдиного сина, училище – колишнього учня, Україна – патріота. 26 лютого 2020 року на Донбасі під час виконання бойового завдання загинув боєць 58-ї ОМПБ ім. Івана Виговського Дмитро ГРИНЬ, випускник Шосткинського вищого професійного училища.
Дмитро в училище прийшов навчатися після 9-го класу у 2007 році, здобував професію «маляр-штукатур-лицювальник, плиточник».
«Невеличкого зросту, мав світле волосся і світлу душу, з-під русявого чубчика виглядав невеличкий вихрик, який робив Дмитра по-дитячому невимушеним і щирим», – таким його згадує класний керівник групи № 14 Наталія Скомороха, нині заступник директора з навчально-виховної роботи. «Гриня» – кликали його одногрупники, «Дімка» – називала його майстер виробничого навчання Антоніна ЖУК.
«Гриня не був активістом у групі, але ніколи не стояв осторонь, виконавець був бездоганний, любив уроки виробничого навчання, мав веселу вдачу, товариський, одним словом «компанійський», – таким його пам’ятає староста групи Ліана ХАРЧЕНКО.
Обравши будівельну професію, Дмитро мріяв стати творцем краси на землі, а став її захисником. НАВІКИ….
У вечірньому зведенні пресцентру штабу ОС зазначено, що 26 лютого “поблизу населеного пункту Майорськ (Донецька область, район Горлівки – “Н”) внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої один військовослужбовець Об’єднаних сил отримав важке поранення, несумісне з життям”. Цим військовослужбовцем виявився ГРИНЬ Дмитро. У Збройних Силах проходив службу на контракті з січня 2019 року, мав посаду старшого водія мотопіхотного відділення.
Профтехосвіта Сумщини, педагогічний та учнівський колективи Шосткинського ВПУ висловлюють глибоке співчуття родині Дмитра та всім, хто його знав. Схиляємо голови перед пам’яттю захисника. Вічна і світла пам’ять про Дмитра буде жити завжди в наших серцях.
Слава Герою!
P.S. Сумно і страшно, гине цвіт нації… Коли закінчиться, з ким залишимося, куди йдемо??? На жаль, питання риторичні….
Ми співаємо гімн,
І кладемо на серце руку,
“Плúве кáча” рве душу,
З рукою на серці теж…
Дай нам Боже не впасти
В зневіру – гірку розпуку,
І надалі любити
Свою Україну без меж.
Опубликовано в рубрике 
