12 жовтня, напередодні Дня Захисника Вітчизни, в училищі відбулась ціла серія «Уроків мужності» для учнів нашого навчального закладу. На зустрічі з учнями прийшли учасники бойових дій на Сході України (ще кілька днів тому назад їх називали воїнами АТО).
Юнаки й дівчата мали змогу поспілкуватись з різними представниками наших захисників, які й на передову потрапили різними шляхами, і взяли на себе дещо різні обов’язки. Судіть самі:

 військовий священик (капелан) отець Сергій (Пранович), настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці у м. Шостка;
 військовослужбовець ЗСУ Віктор Миколайович Осипенко (80-та десантна штурмова бригада);
 Мирослав Віталійович Ляшок, доброволець полку «Азов» (2014 — 2015 рр.);
 сержант Томкус Михайло Валерійович (25-та бригада ПДВ, участь у бойових діях 2014-2015 рр.);
 Анатолій Олексійович Поляков, молодший сержант 25-ї бригади ПДВ.
Тут, як бачите, і кадрові військові, і добровольці, і навіть священик, який круто поміняв своє життя. Об’єднало наших гостей одне: усі вони є щирими захисниками, мужніми воїнами, достойними найбільшої пошани.
Нам, хто живе дуже далеко від лінії фронту, такі зустрічі, крім елементарної інформації «з перших уст», дають багато приводів для подальших роздумів і правильних висновків. Учні не тільки уважно слухали гостей, а й задавали багато питань. Молодь хотіла довідатись не лише про побутові моменти (про рівень забезпеченості продовольством, аптечками чи боєприпасами та зброєю). Підлітків цікавила також моральна сторона того, що відбувається на передовій: ставлення тамтешнього населення до наших воїнів, дотримання кодексу честі солдата з нашого боку та з боку «опонентів». Піднімались питання загальнонаціонального значення.
Зустрічі проходили у дружній, теплій обстановці. Приємно усвідомлювати, що Україна по праву може гордитися власними Збройними Силами, у лавах яких, до речі, поруч із чоловіками достойно служать і жінки. Гордість переповнює серце від того, якими сильними, зібраними і впевненими в собі виглядають наші сучасні захисники Вітчизни. Чоловіки, які роблять свою справу і не вихваляються зробленим. Відчувалось, що кожна думка звучала як результат власних переконань і власних життєвих принципів.
Насамкінець хочеться побажати: дорогі наші Захисники! Нехай у ваша доля буде щасливою і щедрою. Повертайтеся додому живими і з Перемогою!

Facebook

Twitter

Print

email